Смичок торкає струни обережно, До серця дивні звуки полились.

Фотографія Смичок торкає струни обережно, До серця дивні звуки полились. / Александр Михайлович Гудак / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:

Ридала скрипка… Розривала душу… Плакали струни у Його руках, І всі боялися цю мить зворушить, А серце переповнював лиш страх…

  • Александр Михайлович Гудак
    Професійний фотограф
  • Про фото

     
    Рейтинг: +140.79  
    Оцінка фотографії: +139.5
    Переглядів: 130 / 615
    Завантажено: 16 липня '15, 9:55  
    Категорія: Гламур
    Теги: скрипач
    Переглянути: альбом Наши современники
    Голоси
    11 коментарів
    • Александр Михайлович Гудак
      Ридала скрипка… Розривала душу…
      Плакали струни у Його руках,
      І всі боялися цю мить зворушить,
      А серце переповнював лиш страх…
      Скрипаль все грав, і люди гомоніли,
      Що він для Неї музику писав,
      І хто Вона? Так знати всі хотіли.
      А Він лиш грав – ні слова не казав…
      Вона стояла, опустивши очі,
      Сама не знала думати про що…
      А Він все грав… І вранці, й серед ночі,
      Йому завадити не міг ніхто…
      «Біжить смичок по струнах, скрипка плаче,
      Болить душа, як чую пісню цю,
      Його життя не буде вже інакше,
      Та що Йому сказати – не збагну…»
      Вона не знала, та й ніхто не знає,
      Коли мелодія лиш душу розрива,
      А Він кохає, лиш Її кохає,
      І найдорожчої за Неї вже нема…
      Ніхто не бачив, як Він тихо плаче,
      Ніхто не знав, чому Його душа
      Від болю й муки у сльозах ридає,
      А руки судорожно так дрижать…
      І Він все грав мелодію чарівну –
      Ридала скрипка, плакала струна…
      А як розкрити таємницю дивну?
      Здогадувалася Вона одна.
      Одного дня їх погляди зустрілись,
      Він музикою все Їй розповів…
      І враз мелодія сумна змінилась –
      Весела стала, як пташиний спів.
      І скрипка вже від радості ридала…
      На жаль, не довгим щастя те було.
      Можливо, все ж Вона Його кохала…
      Та все минуло, збігло, утекло…
      Знов плаче скрипка, душу розриває,
      Мелодія стривожено луна…
      Скрипаль Її усе ще так чекає,
      Але чомусь вже не спішить Вона…
      Ридають струни… Серце завмирає.
      Він знову пише Їй свої пісні,
      Мелодії ці душу розривають –
      Красиві, ніжні… І такі сумні…
      Його кохання їх Йому диктує.
      І часом навіть сльози на очах,
      Він так чекає, що Вона почує,
      І прилетить в реальності, не в снах.
      Коли бере свою Він скрипку в руки,
      Кожна струна від цього ожива.
      Звучить мелодія жалю й розлуки,
      Співає скрипка… І звучать слова:
      «Вернись! Вернись з ключем Ти журавлиним,
      Прийди! Прилинь із далечі доріг!
      Вернись до мене з пухом тополиним!
      До Тебе в серці я любов зберіг…»
    • Sany4
      Sany4 16 липня '15, 9:55 0
      Вдохновение в глазах!
    • Александр Михайлович Гудак
      Спасибо снято давно нашел в пленочном архиве
    • MAN
      MAN 16 липня '15, 10:16 0
      Фото в сочетании с таким стихом очень сильно!+
    • Сергей ТЕМИРЕНКО
      Сергей ТЕМИРЕНКО 16 липня '15, 11:42 0
      Хорошее стихотворное сопровождение.
    • Юрій Максименко
      Юрій Максименко 16 липня '15, 14:31 0
      Зворушливо.+
    • Александр Кондратюк/Сандродед
      Есть образ, а это - главное!
    • Serg Moiseew
      Serg Moiseew 16 липня '15, 22:44 0
      Хорошая работа!
    • Наталия Никитина
      Наталия Никитина 17 липня '15, 13:26 0
      Душевно!
    • Юрій Яремко
      Юрій Яремко 17 липня '15, 22:07 0
      Чудове поєднання вірша і фото!Зворушило!
    • Ігор Кульчицький
      Ігор Кульчицький 21 липня '15, 21:23 0
      Ну, для мене, скрипаля і альтиста-аматора, просто бальзам на душу...
    • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.

    Вибір редакції