Прощання.

Фотографія Прощання. / Роман Михайлюк / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:

Відкривається.

  • Роман Михайлюк
    Фотограф
  • Про фото

     
    Нагороди:  
    Рейтинг: +388.50  
    Оцінка фотографії: +378.5
    Переглядів: 1,2 тис. / 2,9 тис.
    Завантажено: 23 лютого '14, 16:57  
    Категорія: Репортаж
    Переглянути: альбом ПОРТРЕТ, ЖАНР.
    Голоси
    17 коментарів
    • Роман Михайлюк
      Роман Михайлюк 23 лютого '14, 16:57 +21
      Я – мальчик.
      Я сплю, свернувшись в гробу калачиком.
      Мне снится футбол. В моей голове – Калашников.
      Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться!
      Жаль девочка-врач в халатике не спасла меня…

      Я – девочка-врач.
      Я в шею смертельно ранена.
      В моём городке по небу летят журавлики
      И глушат Wi-Fi, чтоб мама моя не видела,
      Как я со своим любимым прощаюсь в Твиттере…

      Я – мама.
      О фартук вытерев руки мыльные,
      Звоню на войну я сыночке по мобильному.
      Дитя не берёт! Приедет, − огрею веником!
      «Его отпевают», − слышу ответ священника…

      Я – батюшка.
      Я собор свой открыл под госпиталь
      И сам в нём служу медбратом, помилуй Господи!
      Слова для души, что чреву – пуд каши гречневой:
      За это крестил поэта я, пусть и грешен он...

      Я – просто поэт.
      Я тоже стою под пулями.
      Кишка, хоть тонка, как лирика Ахмадулиной,
      Но всё ж не настолько, чтобы бояться красного:
      Нужнее стихов сегодня – мешки с лекарствами…

      Я – старый аптекарь.
      Мне бы – давно на пенсию:
      Сидеть и блаженно пялиться в ящик с песнями.
      Но кончились бинт, и вата, и маски вроде бы:
      Начальник, пришли термальной воды для Родины!

      Я – Родина.
      Я ребёнок − и сплю калачиком.
      Назначенный государством, ко мне палач идёт,
      Из недр моих вырыв мрамор себе на логово:
      Налоговой сдал налог он, но Богу – Богово.

      Я – Бог.
      И я тоже − Папа. Сынок Мой Ласковый
      У дауна в классе детский отнял Калашников.
      Сказал, мол: «Ни-ни!» − и прыгнул без парашютика…

      Спи, золотко.
      Спи, Мой Мальчик.

      Я Воскрешу Тебя.

      Евгения Бильченко, 21 февраля 2014 г. Киев
    • Владимир Козюк
      Владимир Козюк 24 лютого '14, 12:03 +2
      Сумую…пішла у жовте поле, щоб квітів жовтих наламати, для тих хто боронив вітчизну та загинув…ламати стала, поле почорніло та вороння що налетіло все не давало рвати…Боже мій! Те поле вже мале, немає стільки квітів, щоб вшанувати пам'ять, гинуть діти, дорослі гинуть, старий вже сивий дід навколішки упав, просити став, та не за себе, а за нас , та сучий син, чій батько свинопас, розбив йому чоло…все кров’ю затекло…сумую, йшла по полю, щоб квітів наламати, героїв пам'ять вшанувати! Хоч поле безкінечне – мало поля! Хоч час біжить, не буде вороття! За те щоб краще ми жили, майбутнє щоб було у неньки України, синів найкращих вже позбавили життя! ( Не знаю чи воно тут доречне, але рвалося з душі)
    • Владимир Козюк
      Владимир Козюк 24 лютого '14, 12:03 +3
      Помолимося за Україну! За тих братів, що з нами вже нема! Я до грудей прижала ту хустину, що в смертний бій коханому дала! Його нема, нема та й вже не буде, а та хустина кров’ю залилась. Її я прижимати вічно буду, бо кров та нам в майбутнє шанс дала. Його нема, як того легіону, що вийшов весь за правду й право жити…вони померли за свою Вітчизну! За те, щоб дитинча , що ніжкою тупоче мені під серцем в країні вільній мало право жити! Спочиньте з миром лицарі Держави, Вас вийшов проводжати чесний люд, на площі де бої запеклі довгий час тривали ніде стати, небесну сотню проводжають в вічний путь!
    • Valziwa
      Valziwa 23 лютого '14, 17:03 0
      .............................
    • Роман Михайлюк
      Роман Михайлюк 23 лютого '14, 17:05 0
      Фото зроблене з будинку Профспілок, що був спалений спецпідрозділом Альфа- його видно на цій фотографіі http://photographers.ua/photo/na-yoltsi-73775...

      Мета атаки- знищення штабу, госпіталю... Їм це вдалося в повній мірі.
    • ash
      ash 23 лютого '14, 17:18 +12
      вічна пам'ять...

      зы: уже непривычно чисто.
      это для тех мудаков, что воняли "кто это все убирать будет"
    • Роман Михайлюк
      Роман Михайлюк 23 лютого '14, 17:24 +2
      Мариинский парк еще вчера просто отполировали сотни добровольцев... Чудо- можна ходить по парку, по Грушевского, где угодно- свободно... как после фашисткой окупации ощущение
    • Алла Мушинская
      Алла Мушинская 23 лютого '14, 17:28 +2
      Спасибо Вам ,Роман , огромное , человеческое Спасибо.
    • Роман Михайлюк
      Роман Михайлюк 23 лютого '14, 17:47 +8
      Спасибо тем ребятам, которые свободу и честь страны ценили больше, чем свою жизнь... на этой площади настоящий ад был, намного страшнее, чем на Грушевского... и уже вера уходила, стояли на отчаяньи... говорят, львовская сотня подоспела вовремя... как бы там не было- Слава Героям, павшим и живым!
    • Алла Мушинская
      Алла Мушинская 23 лютого '14, 17:29 +5
      Вечная память ГЕРОЯМ
    • Володимир Карчевський
      Володимир Карчевський 23 лютого '14, 18:19 +3
      РОМАН ТИ МОЛОДЕЦЬ!
    • ю р і й П Л Е С Ю К
      ю р і й П Л Е С Ю К 23 лютого '14, 20:04 +3
      ВІЧНА ПАМЯТЬ ГЕРОЯМ !
    • Владимир Козюк
      Владимир Козюк 23 лютого '14, 22:21 -1
      ТЕПЕР Я ЗНАЮ ХТО ТО ТАМ БУВ СНАЙПЕРОМ
    • Роман Михайлюк
      Роман Михайлюк 23 лютого '14, 22:49 0
      Гм... через пару хвилин погасне світло в готелі "Україна". Наші казали- виключили мєнти, щоб силуети снайпера чи спостерігача в вікнах не читалися. Так що чомусь не смішно
    • Владимир Козюк
      Владимир Козюк 24 лютого '14, 8:29 0
      Можливо...вибачте...
    • Кіпра Оля
      Кіпра Оля 24 лютого '14, 15:59 +2
      Дякую за фото!
      Вічна пам"ять героям Майдану...Небесній Сотні...
      Велике спасибі Усім,хто здобуває для нас волю і незалежніть!
      Слава героям!Україна вами пишається!
    • Анатолий Жучинский
      Анатолий Жучинский 24 лютого '14, 17:05 +5
      Знову звучить "Плине кача"... Душа задихається від сліз, а серце розривається на шматки від болю. Відходять у вічність наші ангели-охоронці... Слава ГЕРОЯМ!
    • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.

    Вибір редакції