Where the Wildflowers Wait for Someone Who Never Comes

Фотографія Where the Wildflowers Wait for Someone Who Never Comes / Sergiy Tkachenko / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:
  • Sergiy Tkachenko
    іменинник
  • Про фото

     
    Рейтинг: +73.62  
    Оцінка фотографії: +72.5
    Переглядів: 121 / 288
    Завантажено: 20 червня, 12:06  
    Категорія: Портрет
    Теги: stkachenko, occasional portraits, campomaggi, solitudescape, wildflowermood, quietfashion, melancholicbeauty
    Переглянути: альбом Occasional portraits

    Exif

    Виробник: Nikon
    Модель: Nikon D800
    Об'єктив: Sigma 70-200 mm
    Голоси
    14 коментарів
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 20 червня, 12:08 +4
      Вона стоїть серед трав, як героїня з фільму, який зняли тільки в уяві. У руках — вінтажний шкіряний рюкзак, мов тінь мандрівки, якої ще не було.
      Погляд долу, ніби вона слухає щось невидиме — шелест часу чи спогад, що промайнув ледь чутно.
    • Зоя та Олександр
      Зоя та Олександр 20 червня, 12:12 0
      Відмінний опис
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:46 -1
      Дякую!!
    • Вячеслав
      Вячеслав 20 червня, 13:13 0
      гарна світлина!
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:46 -1
      Дякyю!
    • Edward
      Edward 20 червня, 13:22 0
      А ще ремінь і сукня, теж підібрані добре.
      Мандри почнуться коли тінь відступить, сонечко осяїть шлях і вона кинувши на плече свій рюкзак виступить в дорогу.
      Добрий кадр.
      Чекаю Вашу книжку)
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:45 -1
      Вчора у вечорі накатав цей текст до світлини. Але з ранку здалось що він занадто мрачнуватий.

      Дівчина стоїть у полі на фоні дрібних, білих квітів.
      Жодного звуку. Жодної сирени повітряної тривоги.
      Лише шелест трави.
      У руках вінтажний рюкзак зі всим необхідним…
      Вона опускає погляд…
      Ніби намагається щось згадати…
Щось з майбутнього.
      І забути те марево, що наснилось в ночі…
      Але немає нічого. Немає дороги назад.
      Лише постійне очікування кінця війни…
      Нестерпна тяжесть невизначенності.
      А десь далеко, за кадром,
 їде потяг без пассажиров.. і прямо в небуття.
      Десь виє пес… звук… нестерпний звук Шахеда, що падає…
      Вона прокидається…
      Все миттєво зникло.
      Лише біле світло — лампи, мов у лікарні ріже око…
      …і шум… шум у вухах…
      Вона не рухається, бо раптом розуміє:
      ніч була справжньою, а день — ні.
    • Тіна Качалова
      у фокусі
      Тіна Качалова 20 червня, 13:42 0
      Поетичний чуттєвий супровід. Гарна світлина!
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:45 -1
      Дякую!
    • Edward
      Edward 20 червня, 14:23 +1
      Крокую навпрошки я- гаєм, полем,-
      Щоб притулитись серцем до душі..
      Кохання ніжне, але трохи з болем,-
      Бо босі ноги ріжуть спориші..

      16 08 2015 р
      Вікторія Р
    • Volodymyr Shapoval VISt
      Volodymyr Shapoval VISt 20 червня, 19:24 0
      Чудово !
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 21 червня, 13:44 -1
      Дякую!
    • Юрий Васильев
      Юрий Васильев 21 червня, 7:40 +1
      Добре
    • Sergiy Tkachenko
      іменинник
      Sergiy Tkachenko 21 червня, 13:44 -1
      Дякую!!
    • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.

    Вибір редакції