Where the Wildflowers Wait for Someone Who Never Comes

Фотографія Where the Wildflowers Wait for Someone Who Never Comes / Sergiy Tkachenko / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:
  1. ← Остання фотографія

Про фото

 
Рейтинг: +73.62  
Оцінка фотографії: +72.5
Переглядів: 117 / 242
Завантажено: 20 червня, 12:06  
Категорія: Портрет
Теги: occasional portraits, solitudescape, wildflowermood, quietfashion, melancholicbeauty
Переглянути: альбом Occasional portraits

Exif

Виробник: Nikon
Модель: Nikon D800
Об'єктив: Sigma 70-200 mm
Голоси
14 коментарів
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 20 червня, 12:08 +4
    Вона стоїть серед трав, як героїня з фільму, який зняли тільки в уяві. У руках — вінтажний шкіряний рюкзак, мов тінь мандрівки, якої ще не було.
    Погляд долу, ніби вона слухає щось невидиме — шелест часу чи спогад, що промайнув ледь чутно.
  • Зоя та Олександр
    у фокусі
    Зоя та Олександр 20 червня, 12:12 0
    Відмінний опис
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:46 -1
    Дякую!!
  • Вячеслав
    Вячеслав 20 червня, 13:13 0
    гарна світлина!
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:46 -1
    Дякyю!
  • Edward
    Edward 20 червня, 13:22 0
    А ще ремінь і сукня, теж підібрані добре.
    Мандри почнуться коли тінь відступить, сонечко осяїть шлях і вона кинувши на плече свій рюкзак виступить в дорогу.
    Добрий кадр.
    Чекаю Вашу книжку)
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:45 -1
    Вчора у вечорі накатав цей текст до світлини. Але з ранку здалось що він занадто мрачнуватий.

    Дівчина стоїть у полі на фоні дрібних, білих квітів.
    Жодного звуку. Жодної сирени повітряної тривоги.
    Лише шелест трави.
    У руках вінтажний рюкзак зі всим необхідним…
    Вона опускає погляд…
    Ніби намагається щось згадати…
Щось з майбутнього.
    І забути те марево, що наснилось в ночі…
    Але немає нічого. Немає дороги назад.
    Лише постійне очікування кінця війни…
    Нестерпна тяжесть невизначенності.
    А десь далеко, за кадром,
 їде потяг без пассажиров.. і прямо в небуття.
    Десь виє пес… звук… нестерпний звук Шахеда, що падає…
    Вона прокидається…
    Все миттєво зникло.
    Лише біле світло — лампи, мов у лікарні ріже око…
    …і шум… шум у вухах…
    Вона не рухається, бо раптом розуміє:
    ніч була справжньою, а день — ні.
  • Тіна Качалова
    Тіна Качалова 20 червня, 13:42 0
    Поетичний чуттєвий супровід. Гарна світлина!
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 20 червня, 13:45 -1
    Дякую!
  • Edward
    Edward 20 червня, 14:23 +1
    Крокую навпрошки я- гаєм, полем,-
    Щоб притулитись серцем до душі..
    Кохання ніжне, але трохи з болем,-
    Бо босі ноги ріжуть спориші..

    16 08 2015 р
    Вікторія Р
  • Volodymyr Shapoval VISt
    Volodymyr Shapoval VISt 20 червня, 19:24 0
    Чудово !
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 21 червня, 13:44 -1
    Дякую!
  • Юрий Васильев
    Юрий Васильев 21 червня, 7:40 +1
    Добре
  • Sergiy Tkachenko
    Sergiy Tkachenko 21 червня, 13:44 -1
    Дякую!!
  • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.

Вибір редакції