Юрій Максименко - Коментарі - сторінка 36 / photographers.ua

	0 Юрій Максименко: Щастя-здоров'я! 28 вересня '22, 10:41
	+3 Юрій Максименко: І тут з'ясувалося, що шлях від стовбура до корча - не такий вже й довгий. Ось ти сповнений життя стрункий і молодий, і всі бджоли лісу злітаються подивитися які на тобі повиростали жолуді, – і ось ти вже лежиш непорушно, а з повноти життя залишилися лише молоді веселі пагони, для котрих ти просто твердий ґрунт із соками, та ще нахабні жаби, які відпочивають на тобі після поїдання ряски й жабуриння. Таке воно - життя. 27 вересня '22, 0:42
	+4 Юрій Максименко: Час від часу Люська поверта голову до мене, як оце на світлині, у неї з очей також витікали величезні краплі сліз, вона не розуміла, що її чекає, але відчувала, що її чекає біда - розставання з друзями. Врешті-решт матері вдалося відігнати мене від корови і я пішов додому. Оце й все. Вже потім, у дорослому віці, я зрозумів і дослідив унікальну властивість живого на землі, біосфери, особливо ссавців, вступати в синтонічні взаємини. Синтонічні означає, що особини відчувають одне й те саме, або ж їхні випромінення - поля, особливого поле головного мозку, вступають в резонанс. Від того особини відчувають стан, який людина часом характеризує словом щастя. 23 вересня '22, 15:25 +4 Юрій Максименко: Я народився в бідній сім'ї на поліссі. Батьки переїхали з лісу, де жили в хаті діда-лісника, який марно ховався в лісі від жорстокого часу, в село Скурати. Розібрали й перевезли туди спадок - господарську будівлю під стріхою - хлів, тік, покліт. Покліт - це приміщення для зберігання збіжжя - зерна, картоплі, буряків тощо в різних в клітях. Так от - в тому покліті загальною площою десь біля 9 квадратних метрів ми й поселилися на декілька років вп'ятьох - батько, матір і троє братів - один одного менше, аж поки батько не збудував новий дім. Батько зробив там грубку, і навіть взимку ми не мерзли. А поруч, за стінкою у хліві жили порося, кури і корова. Ми відчували до них непереборну симпатію. Особливо коли матір доїла корову і давала попити з кварти теплого молока. Корову звали Люська. Вона дуже нас всіх любила, давала себе погладить, почухать, словом - потоваришувать. Ми відповідали їй взаємністю. Та ось Люська стала яловою і молока не стало. Батьки вирішили: купимо нову телицю на виріст - і буде знов молоко. А Люську батьки вирішили здати в загот-контору на м'ясо й шкіру, щоб за ті гроші купити телицю. А ми підслухали, почали благати, ремствувати, упрошувати батьків нікуди не здавати нашу подругу, бо ми її любили. Рано вранці, щоб ми не почули, матір взяла корова на налигача та й повела її в колгосп за річкою Кам'янкою, де приймали у людей худобу. Та я не спав, бо дуже хотів порятувати Люську від погибелі, - тому побіг за ними, благаючи матір повернути корову додому. Я хватав корову за хвіст і тягнув назад додому, ревів як навіжений, сльози заливали обличчя, і із-за них я майже нічого не бачив. Ревіла корова, ревіла мама, і цим концертом ми рухалися до кінцевої точки нашої дружби. 23 вересня '22, 15:24 0 Юрій Максименко: З часів неоліту людина активно долучає худобу до свого відтворюваного господарства. А взаємне прагнення ссавців до синтонічності перетворює їх на щирих друзів. Отаке о! 23 вересня '22, 14:10
	0 Юрій Максименко: Щастя-здоров'я! 20 вересня '22, 22:20
	+1 Юрій Максименко: Дякую. 18 вересня '22, 1:20
	0 Юрій Максименко: Красно всім дякую! 18 вересня '22, 1:19
	+1 Юрій Максименко: Перешарпили. :( 5 вересня '22, 16:58
	+1 Юрій Максименко: Соковитість з'являється відразу після дощу на сомому заході сонця - о. 30 серпня '22, 22:42 +1 Юрій Максименко: Соковитість і свічкоподібність: 30 серпня '22, 21:32
	+1 Юрій Максименко: Щастя-здоров'я! 30 серпня '22, 13:04
	+1 Юрій Максименко: А ще ми хочемо Незалежності! Зі святом, люде! 24 серпня '22, 20:23
	0 Юрій Максименко: Для чого, воно ж гарне, – небо? 22 серпня '22, 23:41
	0 Юрій Максименко: Класно! 22 серпня '22, 21:00
	0 Юрій Максименко: Кінець серпня – може тому? 22 серпня '22, 0:03 0 Юрій Максименко: Чорногора –це такий хребет в наших Карпатах 21 серпня '22, 23:29 +3 Юрій Максименко: Ось вона - світла цятка в темних згадках: прямо по курсу - гг.Смотрич і Вухатий Камінь, між іншим. 21 серпня '22, 21:17
	+1 Юрій Максименко: Ці копички-ностальжички мені завжди милують око. 21 серпня '22, 17:34
	0 Юрій Максименко: Мені здається, що якщо діафрагму закрити, то буде краща глибина різкості. Нє? 20 серпня '22, 19:42

photographers.ua, 2026 Всі фотографії є власністю їх авторів.		Електронна скринька: webmaster@photographers.ua
Русский English Facebook	Стрічка Галерея Коментарі	Рейтинги Топ користувачів Топ фотографій Картина дня Фотоконкурси	Інформація День з фотограферс Про проект Правила сайту Новини сайту Події	Послуги Реклама на сайті Розміщення Майстер-класи