Sergiy Tkachenko - Коментарі - сторінка 21 / photographers.ua

	-1 Sergiy Tkachenko: Дискомфорт вызывают опусы Николая, которые, между нами говоря, находятся за гранью добра и зла. Я не плюсую, как вы изволите писать, по людям. Это вы, как в том анекдоте, с прямым углом попутали. ЗЫ Я вам на вашу последнюю работу, с вашего позволения, развернутый коммент напишу. 20 червня '25, 22:46 0 Sergiy Tkachenko: Естетичне сприйняття — річ звісно суб’єктивна, і базується на персональному сприйнятті прєкрасного. Стосовно світлини, під якою ми тут ведемо змістовний діалог, то ця робота побудована на тонкому балансі: жива асиметрія, глибина через розфокус, насичені кольори. Вона не про ідеальність, а про мить, про недосконалу красу природи, яку легко проґавити. ЗИ доречі, ви часто плюсуєте роботи Ніколая Крутія, іноді, навіть пишете комплементарні відгуки. Я так розумію, що у Ніколая з естетикою все гаразд? :) 20 червня '25, 20:40
	-1 Sergiy Tkachenko: Дякyю! 20 червня '25, 13:46 -1 Sergiy Tkachenko: Дякую!! 20 червня '25, 13:46 -1 Sergiy Tkachenko: Дякую! 20 червня '25, 13:45 -1 Sergiy Tkachenko: Вчора у вечорі накатав цей текст до світлини. Але з ранку здалось що він занадто мрачнуватий. Дівчина стоїть у полі на фоні дрібних, білих квітів. Жодного звуку. Жодної сирени повітряної тривоги. Лише шелест трави. У руках вінтажний рюкзак зі всим необхідним… Вона опускає погляд… Ніби намагається щось згадати… Щось з майбутнього. І забути те марево, що наснилось в ночі… Але немає нічого. Немає дороги назад. Лише постійне очікування кінця війни… Нестерпна тяжесть невизначенності. А десь далеко, за кадром,  їде потяг без пассажиров.. і прямо в небуття. Десь виє пес… звук… нестерпний звук Шахеда, що падає… Вона прокидається… Все миттєво зникло. Лише біле світло — лампи, мов у лікарні ріже око… …і шум… шум у вухах… Вона не рухається, бо раптом розуміє: ніч була справжньою, а день — ні. 20 червня '25, 13:45 +4 Sergiy Tkachenko: Вона стоїть серед трав, як героїня з фільму, який зняли тільки в уяві. У руках — вінтажний шкіряний рюкзак, мов тінь мандрівки, якої ще не було. Погляд долу, ніби вона слухає щось невидиме — шелест часу чи спогад, що промайнув ледь чутно. 20 червня '25, 12:08
	0 Sergiy Tkachenko: Мені подобається дика частина парку. З позитивного, можно довго нікого не зустріти. 20 червня '25, 10:02
	-1 Sergiy Tkachenko: Двкую! 19 червня '25, 16:14 -1 Sergiy Tkachenko: Дякую! 19 червня '25, 16:14 -1 Sergiy Tkachenko: Дякую!! 19 червня '25, 12:15 0 Sergiy Tkachenko: Дякую! 19 червня '25, 12:06 0 Sergiy Tkachenko: Це Єрусалим. Але не той, що в листівках. Місто з тисячелітньою історію. Місто що щодня балансує між тишею і очікуванням грому. Коли дивишся згори, він здається статичним — мов закам’яніла хвиля часу. Але той, хто тут живе, знає, що така статичність сама по собі оманлива. 15 червня 2025 року з неба знову прилетіли іранські балістичні ракети. І знову — над дахами звучало те саме коротке слово, якого всі бояться, і ніколи не забувають - "тривога". На тлі обстрілів балістикою України та Ізраїля композиція Godspeed You! Black Emperor — “Rockets Fall on Rocket Falls” звучить з новою набатного силою. Бо коли ракети падають на одні і ті ж самі міста, знову і знову, то стає зрозумілим: ми живемо в світі постійної війни, під нескінченним ехом вибухів. https://youtu.be/sxn7YRXT wpI? si=X6szxH8kaU-AMydN (мені подобається це слухати під обстріли) У цій панорамі — напруга тиші… над містом небо прозоре, але в ньому вже щось тривожить. Під бетонними дахами — не спокій, а очікування. День ще не приніс біди, та повітрі вже щось є. Місто нерухоме лише зовні — всередині воно вже здригається. 19 червня '25, 12:05
	-1 Sergiy Tkachenko: Ну, їх практично не видно. Якщо не розглядувати на 27" моніторі. 19 червня '25, 12:00 -1 Sergiy Tkachenko: Андрій, спробуйте таке знімати у три кадри з брекитингом -1, 0, +1. (можно навіть без штатива). Тоді не буде мороки у роботі з масками. Ви зробили тітанічний труд, що б на межі дерева - небо нічого не було видно, але ж це поглинає массу часу. А, так в Lightroom, merge -> HDR и у вас RAW файл з живописним небом і роскошними полутінями в камишах. PS доречі, моя світлина в коментарі знята на iPhone, в ньому це робится на автоматі вже багато років. 19 червня '25, 11:15 0 Sergiy Tkachenko: На згадку від нашої "Кремнієвої долини" лишилась тільки меморіальна дошка на стіні монастиря та вулиця Академіка Лебедева. 19 червня '25, 11:05 -1 Sergiy Tkachenko: Я б акцент більший на монастирі зробив би. Десь так. 19 червня '25, 9:11 -1 Sergiy Tkachenko: Гарно! 19 червня '25, 9:09 0 Sergiy Tkachenko: Феофанія. Вид з парку на монастир. 19 червня '25, 8:56
	0 Sergiy Tkachenko: Коля спочатку образи пише: https://photographers.ua/ photo/1457415/#comment779 7321 А, потім після зворотного креатива на його адресу біжить жалітися. PS Що саме його тригернуло, я відправив в приват. 18 червня '25, 19:32

photographers.ua, 2026 Всі фотографії є власністю їх авторів.		Електронна скринька: webmaster@photographers.ua
Русский English Facebook	Стрічка Галерея Коментарі	Рейтинги Топ користувачів Топ фотографій Картина дня Фотоконкурси	Інформація День з фотограферс Про проект Правила сайту Новини сайту Події	Послуги Реклама на сайті Розміщення Майстер-класи