Стрічка
Галерея
+62
Топ
ТОП 100 фотографів
ТОП 100 фотографій
Картина дня
Ще
Про проект
День з фотограферс
Коментарі
Pro
Вхід
Реєстрація
Sergiy Tkachenko
Київ
24,9
тис.
Рейтинг
4,8
тис.
Перегляди
6 В обраних
Написати листа
Профіль
Фотографії
400
Блог
0
Обрані
0
Коментарі
1339
+1
Sergiy Tkachenko:
Мадам, очень странно, вы разбудили мужа, и переписываетесь з незнакомым мужчиной. Ступайте к мужу. Он вас возможно заждался.
ЗЫ если он есть конечно… в купе с позитивом, о котором вы тут постоянно непонятно зачем пишете.
20 червня, 23:37
+1
Sergiy Tkachenko:
Мадам, прошу Вас уволить меня (и всех остальных) от подробностей вашей семейной жизни. Мы здесь по другому поводу собрались. ;-)
20 червня, 23:21
+1
Sergiy Tkachenko:
Цілком можливо, що хтось плюсанув з особистих причин — і це нормально.
Але якщо розглядати світлину критично… то ось тезисно, чому це фото може здатися банальним і переоціненим:
1. Технічна простота.
Кадр зроблений без особливої гри композицією. Центральне розташування дерев, відсутність чіткого фокального об’єкта — усе це створює враження випадковості, наче фото зроблено телефоном під час прогулянки.
2. Осінній ліс як кліше.
Зображення лісу з осіннім листям — це дуже поширений сюжет, який потребує сильної, пардон, естетики, щоб «виплисти» з-поміж тисяч подібних. Тут немає ані кольорової виразності, ані нестандартного погляду на тему.
3. Відсутність історії.
Фото нічого не розповідає. Воно не викликає запитань.
4. Передній план
Окрема проблема цього фото — незрозумілий передній план. Листя, яке потрапило в кадр, виглядає випадково та невиразно. Воно тут ні до чого… воно не служить ні акцентом — просто нависає у куті, відволікаючи погляд і створюючи враження недбало знятого кадру.
У підсумку — ні сюжету, ні структури, ні виразної краси. Просто випадковий знімок лісу з зайвим сухим листям у кадрі.
Ну, а високий рейтинг у 107 балів виглядає щонайменше дивно і свідчить не про майстерність автора, а скоріше про його (вибачаюсь що я тут не використовую фемінітиви) соціальні скіли.
PS Sorry for bursting you bubble.
20 червня, 23:05
-1
Sergiy Tkachenko:
Уже написал...
20 червня, 23:07
-1
Sergiy Tkachenko:
Дискомфорт вызывают опусы Николая, которые, между нами говоря, находятся за гранью добра и зла.
Я не плюсую, как вы изволите писать, по людям. Это вы, как в том анекдоте, с прямым углом попутали.
ЗЫ Я вам на вашу последнюю работу, с вашего позволения, развернутый коммент напишу.
20 червня, 22:46
0
Sergiy Tkachenko:
Естетичне сприйняття — річ звісно суб’єктивна, і базується на персональному сприйнятті прєкрасного.
Стосовно світлини, під якою ми тут ведемо змістовний діалог, то ця робота побудована на тонкому балансі: жива асиметрія, глибина через розфокус, насичені кольори. Вона не про ідеальність, а про мить, про недосконалу красу природи, яку легко проґавити.
ЗИ доречі, ви часто плюсуєте роботи Ніколая Крутія, іноді, навіть пишете комплементарні відгуки. Я так розумію, що у Ніколая з естетикою все гаразд? :)
20 червня, 20:40
-1
Sergiy Tkachenko:
Дякyю!
20 червня, 13:46
-1
Sergiy Tkachenko:
Дякую!!
20 червня, 13:46
-1
Sergiy Tkachenko:
Дякую!
20 червня, 13:45
-1
Sergiy Tkachenko:
Вчора у вечорі накатав цей текст до світлини. Але з ранку здалось що він занадто мрачнуватий.
Дівчина стоїть у полі на фоні дрібних, білих квітів.
Жодного звуку. Жодної сирени повітряної тривоги.
Лише шелест трави.
У руках вінтажний рюкзак зі всим необхідним…
Вона опускає погляд…
Ніби намагається щось згадати… Щось з майбутнього.
І забути те марево, що наснилось в ночі…
Але немає нічого. Немає дороги назад.
Лише постійне очікування кінця війни…
Нестерпна тяжесть невизначенності.
А десь далеко, за кадром, їде потяг без пассажиров.. і прямо в небуття.
Десь виє пес… звук… нестерпний звук Шахеда, що падає…
Вона прокидається…
Все миттєво зникло.
Лише біле світло — лампи, мов у лікарні ріже око…
…і шум… шум у вухах…
Вона не рухається, бо раптом розуміє:
ніч була справжньою, а день — ні.
20 червня, 13:45
+4
Sergiy Tkachenko:
Вона стоїть серед трав, як героїня з фільму, який зняли тільки в уяві. У руках — вінтажний шкіряний рюкзак, мов тінь мандрівки, якої ще не було.
Погляд долу, ніби вона слухає щось невидиме — шелест часу чи спогад, що промайнув ледь чутно.
20 червня, 12:08
0
Sergiy Tkachenko:
Мені подобається дика частина парку.
З позитивного, можно довго нікого не зустріти.
20 червня, 10:02
-1
Sergiy Tkachenko:
Двкую!
19 червня, 16:14
-1
Sergiy Tkachenko:
Дякую!
19 червня, 16:14
-1
Sergiy Tkachenko:
Дякую!!
19 червня, 12:15
0
Sergiy Tkachenko:
Дякую!
19 червня, 12:06
0
Sergiy Tkachenko:
Це Єрусалим. Але не той, що в листівках. Місто з тисячелітньою історію. Місто що щодня балансує між тишею і очікуванням грому. Коли дивишся згори, він здається статичним — мов закам’яніла хвиля часу. Але той, хто тут живе, знає, що така статичність сама по собі оманлива.
15 червня 2025 року з неба знову прилетіли іранські балістичні ракети. І знову — над дахами звучало те саме коротке слово, якого всі бояться, і ніколи не забувають - "тривога".
На тлі обстрілів балістикою України та Ізраїля композиція Godspeed You! Black Emperor — “Rockets Fall on Rocket Falls” звучить з новою набатного силою. Бо коли ракети падають на одні і ті ж самі міста, знову і знову, то стає зрозумілим: ми живемо в світі постійної війни, під нескінченним ехом вибухів.
https://youtu.be/sxn7YRXT wpI? si=X6szxH8kaU-AMydN
(мені подобається це слухати під обстріли)
У цій панорамі — напруга тиші… над містом небо прозоре, але в ньому вже щось тривожить. Під бетонними дахами — не спокій, а очікування. День ще не приніс біди, та повітрі вже щось є.
Місто нерухоме лише зовні — всередині воно вже здригається.
19 червня, 12:05
-1
Sergiy Tkachenko:
Ну, їх практично не видно. Якщо не розглядувати на 27" моніторі.
19 червня, 12:00
-1
Sergiy Tkachenko:
Андрій, спробуйте таке знімати у три кадри з брекитингом -1, 0, +1. (можно навіть без штатива).
Тоді не буде мороки у роботі з масками. Ви зробили тітанічний труд, що б на межі дерева - небо нічого не було видно, але ж це поглинає массу часу.
А, так в Lightroom, merge -> HDR и у вас RAW файл з живописним небом і роскошними полутінями в камишах.
PS доречі, моя світлина в коментарі знята на iPhone, в ньому це робится на автоматі вже багато років.
19 червня, 11:15
0
Sergiy Tkachenko:
На згадку від нашої "Кремнієвої долини" лишилась тільки меморіальна дошка на стіні монастиря та вулиця Академіка Лебедева.
19 червня, 11:05
← Ctrl
Попередня
Наступна
Ctrl →
Страницы:
...
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
...
← Попередня
Наступна →
Вхід на сайт
Реєстрація
→
Увійти
або
Увійти через Facebook
Увійти через Google
Нагадати пароль
Активація акаунту
Sergiy Tkachenko