Роман Михайлюк - Коментарі - сторінка 13 / photographers.ua

	+1 Роман Михайлюк: Дуже просто- поза рейтингом його не бачуть незареєстровані гості. Часом це не добре... 23 лютого '14, 23:30
	+3 Роман Михайлюк: Дай Бог, щоб цей обгорілий квартал не став репетицією... як перед цим всім було підозріле затишшя, так і зараз якось все- "А зорі здесь тіхіє"... 23 лютого '14, 23:21 +6 Роман Михайлюк: Дуже не добре на душі було, коли фоткав... Подзвонила Ася і спитала- "Ти їм поможеш?" Хух, бейджик в кишеню, штатів в намет, як камінь з душі... так що в фоткуванні була пауза години на три. потім прийшли перші добрі новини- відкриття метро, вихід в.о. мера Києва з Партіі Районів... потім вийшло Сонце і освітило те, що ми набудували. А тоді вже пішли сонячні фоти) 23 лютого '14, 22:18 +2 Роман Михайлюк: Ні... не поруч з цими хлопцями... 23 лютого '14, 21:52 +9 Роман Михайлюк: Те ж саме- ляскіт снайперок, колокола Михайлівського, команди захриплими голосами- "дорогу! дайте дорогу!", всі, хто може- збирає все, що може знадобитися оборонцям, і тягне на передову... В уцілілих наметах сплять ті, хто вижив в снайперській засідці на Інститутській... ВІКТОР ЦОЙ ... И как хлопало крыльями Чёрное племя ворон, Как смеялось небо, А потом прикусило язык. И дрожала рука У того, кто остался жив, И внезапно в вечность Вдруг превратился миг. И горел Погребальным костром закат, И волками смотрели Звёзды из облаков. Как, раскинув руки, Лежали ушедшие в ночь, И как спали вповалку Живые, не видя снов... 23 лютого '14, 21:48
	0 Роман Михайлюк: Гм... через пару хвилин погасне світло в готелі "Україна". Наші казали- виключили мєнти, щоб силуети снайпера чи спостерігача в вікнах не читалися. Так що чомусь не смішно 23 лютого '14, 22:49 +8 Роман Михайлюк: Спасибо тем ребятам, которые свободу и честь страны ценили больше, чем свою жизнь... на этой площади настоящий ад был, намного страшнее, чем на Грушевского... и уже вера уходила, стояли на отчаяньи... говорят, львовская сотня подоспела вовремя... как бы там не было- Слава Героям, павшим и живым! 23 лютого '14, 17:47 +2 Роман Михайлюк: Мариинский парк еще вчера просто отполировали сотни добровольцев... Чудо- можна ходить по парку, по Грушевского, где угодно- свободно... как после фашисткой окупации ощущение 23 лютого '14, 17:24 0 Роман Михайлюк: Фото зроблене з будинку Профспілок, що був спалений спецпідрозділом Альфа- його видно на цій фотографіі http://photographers.ua/p hoto/na-yoltsi-737756/ Мета атаки- знищення штабу, госпіталю... Їм це вдалося в повній мірі. 23 лютого '14, 17:05 +21 Роман Михайлюк: Я – мальчик. Я сплю, свернувшись в гробу калачиком. Мне снится футбол. В моей голове – Калашников. Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться! Жаль девочка-врач в халатике не спасла меня… Я – девочка-врач. Я в шею смертельно ранена. В моём городке по небу летят журавлики И глушат Wi-Fi, чтоб мама моя не видела, Как я со своим любимым прощаюсь в Твиттере… Я – мама. О фартук вытерев руки мыльные, Звоню на войну я сыночке по мобильному. Дитя не берёт! Приедет, − огрею веником! «Его отпевают», − слышу ответ священника… Я – батюшка. Я собор свой открыл под госпиталь И сам в нём служу медбратом, помилуй Господи! Слова для души, что чреву – пуд каши гречневой: За это крестил поэта я, пусть и грешен он... Я – просто поэт. Я тоже стою под пулями. Кишка, хоть тонка, как лирика Ахмадулиной, Но всё ж не настолько, чтобы бояться красного: Нужнее стихов сегодня – мешки с лекарствами… Я – старый аптекарь. Мне бы – давно на пенсию: Сидеть и блаженно пялиться в ящик с песнями. Но кончились бинт, и вата, и маски вроде бы: Начальник, пришли термальной воды для Родины! Я – Родина. Я ребёнок − и сплю калачиком. Назначенный государством, ко мне палач идёт, Из недр моих вырыв мрамор себе на логово: Налоговой сдал налог он, но Богу – Богово. Я – Бог. И я тоже − Папа. Сынок Мой Ласковый У дауна в классе детский отнял Калашников. Сказал, мол: «Ни-ни!» − и прыгнул без парашютика… Спи, золотко. Спи, Мой Мальчик. Я Воскрешу Тебя. Евгения Бильченко, 21 февраля 2014 г. Киев 23 лютого '14, 16:57
	+1 Роман Михайлюк: О Боже, справді... 23 лютого '14, 22:46 0 Роман Михайлюк: Юра, спасибо. 23 лютого '14, 13:58 +5 Роман Михайлюк: Там громадяни України. З добровольців- найбільше зі Львова, Франківська, сусідніх областей, які менше прожили за Совєтів і де не прийнято лизати чобіт пахану з тюряги... Люди, яким не все одно, що буде з Україною... і більше всіх убитих іменно звідти... Молоді хлопці, студенти, майже діти... на їх сторінках з Фейсбука- фото з подорожами в гори, байдарки, пісні, гітара коло вогнища, їм би жити і жити- якби не це падло рецидивістичне ... Майдан продовжує прощатися із своїми Героями... плач третій день ... 22 лютого '14, 21:26 +1 Роман Михайлюк: Для тих, хто вірить, що "правоохоронці" стріляли в "озвірілих екстремістів" http://censor.net.ua/vide o_news/271774/gruppa_avto matchikov_i_snayiperov_ot kryto_rasstrelivaet_lyude yi_na_mayidane_narod_ne_o tstupaet_shokiruyuschee Це вже "мирний період"- сонечко світить, Беркут відійшов з Майдану, люди просто ходили по своїй землі, фоткали телефонами... це ж навіть не лінія барикад, яка на фото... Коли останній раз такий жах тут був- 1941? 1943? Зверніть увагу, оператор забіг за колонну, а повстанці кинулися до товариша... і не раз було, що ментівська звірюка робила ще один постріл..(( 22 лютого '14, 21:13 0 Роман Михайлюк: Ось... нема слів... сонечко світить, кияни ходять по рідному місту... голосуйте за ПР і далі, ...http://www.youtube.com /watch? v=sjUzaw5pIBY 21 лютого '14, 14:58
	0 Роман Михайлюк: Вони справді не люди... навіть по їх пропаганді це видно... То були слова, а це їхні діла. 23 лютого '14, 22:24
	+1 Роман Михайлюк: В шоці ... побачив на Фейсбуці оце посилання http://npubop.livejournal .com/1793795.html 23 лютого '14, 20:17 +5 Роман Михайлюк: Вже пару годин площа в руках повсталих, народ Киева- бійці, просто городяни, жінки, дівчата, підлітки- кинулися на допомогу оборонцям, будувати лінії баррикад замість знесених. Збирали каміння, спершу носили його в мішках, але вони швидко рвалися... тоді зробили живі ланцюжки і тонни будматеріалу пішли на Інституцьку, де між тим ляскотіли постріли снайперів і хлопці палили шини, щою захиститися димовою завісою від прицільного вогню. Чоловік зліва оглядав "Україну"- в пошуках убивць... жіночка збирає порожні пляшки і несе на "бензозаправку"... народ тягне весь металобрухт нагору- в ті години очікувалося, що беркутня перегрупується і піде в атаку зі зброєю... поривчастий вітер, низькі страшні хмари, шалені пробіжки санітарів з пораненими... то були дуже тривожні години... 23 лютого '14, 20:04
	0 Роман Михайлюк: Та знаєш, жодний шолом не тримає кулю з снайперки- зате він робить з тебе пріоритетну ціль... тут не вгадаєш 22 лютого '14, 22:01 +5 Роман Михайлюк: Чим і що думає людина, яка мінуснула комент Олени?( Тоді не дивно, що вибрали оцього ... 21 лютого '14, 13:07

photographers.ua, 2026 Всі фотографії є власністю їх авторів.		Електронна скринька: webmaster@photographers.ua
Русский English Facebook	Стрічка Галерея Коментарі	Рейтинги Топ користувачів Топ фотографій Картина дня Фотоконкурси	Інформація День з фотограферс Про проект Правила сайту Новини сайту Події	Послуги Реклама на сайті Розміщення Майстер-класи