|
Габріель Шталь Маяк для хижака Після статті «Енергетичні маніяки» багато моїх читачів помітили, що навколо людини творчої різні деструктивні особистості так і крутяться. Чому так відбувається? Давайте розберемося. Варто чорнила просохнути, картині лягти на полотно, а музиці вирватися з динаміків — і на порозі виникає персонаж, якого ніхто не кликав. Чи не читач. Чи не глядач. Не поціновувач вашого шедевра. Це той, кому начхати на твір. Йому цікавий сам автор. Точніше — та хімія, що клекоче в автора всередині. Творча людина наївно вважає, ніби створює щось назовні. Насправді він просто насамперед відчиняє двері у власну голову — інакше нічого путнього не вийде. Щоб написати живого персонажа, потрібно впустити в себе чужий біль. Щоб намалювати людину, почати помічати не лише її зовнішність, а й те, що відбувається всередині. Щоб створити музику — дозволити звуку проходити крізь ребра. Бути проникним, як марля, — чудово для мистецтва. І вбивчо небезпечно, якщо ви забули прикрутити до цієї проникності хоча б таку собі подобу кордонів. Хижак, знаєте, теж любить відкриті вікна. Не щоб подихати. Щоб влізти та затишно влаштуватися всередині, не запиливши черевиків. Творчий розум рідко нагадує фортецю. Швидше вже будинок із вічно розкритими стулками — туди залітають запахи вулиць, чужі голоси, випадкові розмови, обличчя незнайомців. Автор побачить жінку в метро — і за десять хвилин ліпить їй біографію. Почує уривок фрази — тягає в голові тиждень, як дорогоцінне сміття, поки з нього не народиться вірш. Звичайна людина здатна відрізати: Це не моє. Творчий, мов заведений, запитує: «А що там усередині? А навіщо? А якщо ось так? І в цьому, друзі мої, заритий не один собака, а цілий розплідник. Там, де нормальний розум скаже «чужа дивність», творчий вже прикидає, чи не вставити її у діалог. Чужа жорстокість викликає в нього не тільки огиду, але й нездоровий дослідницький свербіж: «Чому він такий?» Холодність манить питанням: «Що з ним трапилося?» Людина бреше — автор уже шукає мотив. Маніпулює — будує психологічний портрет. Завдає біль — пише дисертацію про його травму. Дуже благородне заняття, слово честі. Доки об’єкт дослідження не виявляється у вас в голові, в будинку, в ліжку. Хижакові нема чого ламати двері. Ви самі запрошуєте його всередину, чемно відступивши убік. Особливо ласий видобуток — творча особистість. У ній є все, що деструктивний тип цінує понад золото: увага, емоційна глибина і, головне, здатність створювати сенс буквально з повітря. Там, де нормальний мозок скаже «він поводиться як му;ак», творчий розгорне захоплюючий роман: «Ні, все набагато складніше» і придумає йому сто тисяч мотивів та виправдань. Іноді все справді складніше. Але іноді — дозволю собі отруйну усмішку — це просто му; Тільки творчій людині фізично важко зупинитись на другому варіанті. Йому треба розгадати загадку, знайти травму, добудувати частини, що бракують, зрозуміти те, чого ніхто не зрозумів. І тут хижак отримує фору. Йому більше не потрібно пояснювати, чому він поводиться як худоба. Ви поясните самі — з літературною витонченістю. Він холодний? «Йому страшно довіряти». Принижує? «Він захищається». Зникає? «Йому потрібен простір». Бреше? «Він боїться близькості». Завдає біль? «У нього складна психіка». І ось уже дослідник чужих душ, засукавши рукави, пише другий том фундаментальної праці «Чому зі мною так не можна, але я все одно розумію, і це, здається, моя вина». Нарцисичній особистості відчайдушно потрібне відображення. Але звичайне дзеркало, здатне лише на «ти гарний», — нудьга. А творча людина видає: «Я бачу, чому ти став таким, я зараз тобі все поясню!». Різниця між компліментом та міфом — прірва. Творчий розум — це фабрика з перетворення хаосу на історію, жорстокості на трагедію, а відвертої порожнечі на загадкову глибину. Він здатний побачити в людині те, чого там ніколи не було. Ідеальний подарунок для того, хто звик жити за рахунок чужого замилування. Такий гість приходить не за коханням. За автором свого міфу. Йому потрібен той, хто скаже: Ти не жорстокий. Ти просто дуже глибоко відчуваєш". Ти не контролюєш. Ти дбаєш". Ти не знищуєш людей. Ти змушуєш їх рости". Ти не холодний. Ти просто надто складний для звичайних людей". І творча людина — зовсім не дурень, але володар надто потужного апарату сенсоутворення іноді справді це робить. Знаходить сюжет там, де лежить банальна підлість. І, я присягаюся, це талант, гідний кращого застосування. Але є й інша причина. Творчий розум — це лабіринт із сотнею внутрішніх кімнат. Страхи, бажання, фантазії, протиріччя, амбіції, сором, старі рани та зовсім непристойна кількість внутрішніх діалогів. Для людини, яка звикла будувати відносини через контроль, це просто парк розваг. Він спостерігає. Натискає одну кнопку — дивиться на реакцію. На іншу — запам’ятовує. Де ви злите
|
Популярні топіки
|
