"Ще лиш світанок. Ранній-ранній... Тихий.."

Фотографія "Ще лиш світанок. Ранній-ранній... Тихий.." / Ірина Кулікова / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:

2010 рік вересень . Капсель. Зверху праворуч видно вітряки.. Думаю, корисно відкрити.

  • Ірина Кулікова
    у фокусі
  • Про фото

     
    Рейтинг: +113.19  
    Оцінка фотографії: +112.0
    Переглядів: 121 / 586
    Завантажено: 10 березня '18, 14:14  
    Категорія: Пейзаж
    Переглянути: альбом Крим

    Exif

    Виробник: OLYMPUS IMAGING CORP.
    Модель: SP590UZ
    Витримка: 1/160
    Діафрагма: 5.6
    Швидкість ISO: 64
    Фокусна відстань: 4.6
    ПЗ: ACDSee Ultimate 2018
    Голоси
    7 коментарів
    • D.S.
      D.S. 10 березня '18, 14:16 +2
      Напевно, потім було дуже сонячно... Подобається фото!
    • Ірина Кулікова
      у фокусі
      Ірина Кулікова 10 березня '18, 14:18 0
      :) Дуже сонячно. Це ж поряд з Сонячною Долиною :) Дякую!
    • Ірина Кулікова
      у фокусі
      Ірина Кулікова 10 березня '18, 14:17 0
      Схід сонця.
      Мар’я Гафінець


      [Світ до Сонця:
      Ще лиш світанок. Ранній-ранній... Тихий..
      Прозорий ранок.. Промінь боязкий...
      Тепло ж блаженне вже хазяйновито -
      в обійми Сонце: не соромсь! Хутчій

      чіпляйся швидше за могутні плечі
      високих гір і виринай з пітьми.
      Забули як теплом горіти очі...
      Натхненням запали знов! Обійми

      так ніжно-ніжно літньою любов"ю,
      безкрайнім небом, співом мрій збуди.
      В тобі - життя! Пропитуюсь до краю
      найменшим нервом, всім єством... Світи!

      Хай буде день! Безхмарний. Безтурботний.
      Хай буде сила все долати зло..
      Я вип"ю спрагло сонячні щедроти,
      щоб роздавати зиму всю тепло.


      Сонце до Світу.
      Кохаю...
      Зізнавалось Сонце ніжно,
      цілуючи ці гори і ліси.
      Черпаю...
      З річки стрімкість й силу спритну.
      Небес безмежжя. Смак роси й трави.
      Літаю...
      За подол вчепившись вітру
      і серцем ледь торкаючись вершин.
      Я знаю...
      Як усе, минуще й літо...
      Любов спиняє вічності той плин!
      Співаю...
      Розгорнувши навстіж душу.
      Віддавши Світу все своє тепло.
      Чекаю...
      Крізь туман, крізь зимну стужу,
      щоб вранці розливати знов добро...
      Кохаю!
    • dacentjk
      dacentjk 10 березня '18, 14:21 +1
      І мені сподобалась робота!
    • Ірина Кулікова
      у фокусі
      Ірина Кулікова 10 березня '18, 14:22 0
      Дякую!
    • Сергій Гончаров
      Сергій Гончаров 10 березня '18, 14:28 0
      як варіант звичай нож.:)+
    • Ірина Кулікова
      у фокусі
      Ірина Кулікова 10 березня '18, 14:32 0
      Гарний варіант, дякую!
      А Вас там вино чекає, де ви його бажали..))
    • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.

    Вибір редакції