Перцемолка

Фотографія Перцемолка / Мац Олександр / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:

в першому коментарі

  1. ← Остання фотографія
  • Мац Олександр
    Професійний фотограф
  • Про фото

     
    Рейтинг: +42.41  
    Оцінка фотографії: +42.0
    Переглядів: 42 / 102
    Завантажено: 2 січня, 11:43  
    Категорія: Реклама
    Теги: Перец, ретро, перцемолка
    Переглянути: альбом Предмети

    У зйомці брали участь

  • Александр Мац
    Фотограф
  • Exif

    Виробник: Pentax
    Модель: K5
    Об'єктив: Sigma 17-70
    Діафрагма: 6.3
    Швидкість ISO: 160
    Фокусна відстань: 50
    Голоси
    1 коментар
    • Мац Олександр
      Мац Олександр 2 січня, 11:45 +4
      Філософія старої перцемолки
      У кутку кухні стоїть стара перцемолка. Її дерево потемніло, металеві деталі зносилися, а механізм скрипить, мов стара пісня. Вона тут ще з часів, коли молоде подружжя облаштовувало своє перше житло. Її торкалися незліченні руки: дитячі, які гралися з нею, дорослі, які квапливо додавали ароматного перцю до сімейної вечері, і навіть старечі, що в останні дні життя лагідно крутили її ручку.
      Перцемолка — це життя у мініатюрі. Вона завжди зустрічає нових перчинок, різних за формою, розміром і ароматом. Одні приходять із далеких країв, несучи з собою запах екзотики, інші — звичні, як домашній затишок. Але кожна з них потрапляє в її механізм, щоб розкрити свій справжній потенціал.
      Вона ніколи не запитує, звідки ти, чому ти тут, чи хочеш ти цього. Її задача проста: перемолоти. Її старий механізм сповнений мудрості століть, бо кожне натискання ручки нагадує їй про те, що зміни неминучі, але завжди потрібні. Адже перчинка, залишаючись цілою, так і залишиться лише зернятком. А перемелена — стане частиною смаку, аромату, кулінарного шедевру.
      Стара перцемолка нагадує нам, що життя — це нескінченний процес перемелювання. Ми входимо у світ цілісними, але час, обставини й досвід змінюють нас, розкриваючи нові грані нашої сутності. Як і перчинка, ми стаємо частиною чогось більшого, розчиняємося в потоках життя, додаючи йому гостроти чи м’якості, але завжди залишаючи слід.
      Скрип її механізму звучить, мов шепіт століть: "Не бійся змін. Життя — це рух, а рух — це сенс". І поки люди будуть крутити її ручку, стара перцемолка нагадуватиме: старість не кінець, а нагода нести далі мудрість часу, перемелюючи нові перчинки життя.
    • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.