Осінні фантазії

Фотографія Осінні фантазії / Гнипа Людмила / photographers.ua
кадрувати фотографію золотий перетин фотографії відтінки сірого повноекранний режим
Посилання:
Фотографія:
  • Гнипа Людмила
    Фотограф
  • Про фото

     
    Рейтинг: +41.68  
    Оцінка фотографії: +41.0
    Переглядів: 71 / 590
    Завантажено: 14 жовтня '15, 23:20  
    Категорія: Натюрморт
    Переглянути: альбом Просто фото
    Голоси
    9 коментарів
    • Загороднюк Юрий
      Загороднюк Юрий 14 жовтня '15, 23:22 0
      Красивые фантазии!
    • Гнипа Людмила
      Гнипа Людмила 14 жовтня '15, 23:24 0
      Дякую Юрію!
    • Гнипа Людмила
      Гнипа Людмила 14 жовтня '15, 23:39 0
      ОСІННЯ ФАНТАЗІЯ
      Трьох фаворитів Осені всяк знає.
      Ще віддалік від неї царський трон,
      як вже в обійми Вересень приймає –
      цей юний, недосвідчений патрон.
      Хоч лагідно, та без жаги (ще ж діти!),
      їх зігрівають теплі почуття.
      Чи в Осінь він закоханий, чи в Літо –
      сам зеленець* не знає до пуття.

      Лиш Жовтень – ось хто Осені коханець!
      О, як у парі з ним вона цвіла!
      Від щастя, заливав її багрянець,
      шарілась пурпурово... (ну й діла!).
      На чми́хи вередунки чи образи,
      всміхався Жовтень (гідно короля!),
      щоранку сипав їй під ноги стрази,
      плодами до землі вгинав гілля,
      вінчав її калиновим намистом... –
      все задаровував... І сукні, і плащі
      він вишивав дорогоцінним ли́стом,
      оздоблюючи перлами дощів.
      Коли ж – у повні злагоди хвилини –
      в обіймах завмирали їх серця,
      ловив він ніжно в срібні павутини
      тремтливого кохання відчуття.

      О доле! Чом миттєвості кохання
      минають, як серпневий зорепад?
      І не помітив Жовтень час прощання... –
      кохану вкрав холодний Листопад...
      Не мавши зроду до кохання хисту,
      терзав красуню вітром та дощем...
      У вирі золотого падолисту
      ховала від усіх сердечний щем...
      Холола Осінь в нелюба полоні,
      безза́хисна від подиху Зими...
      Від ласк його холодної долоні
      лягали перші пасма сивини.
      А злий ревнивець люто обдирає
      останнє шмаття, під вітрів виття...
      Простягши голі костури, благає
      сердечна, хоч якогось прикриття...

      Накинувши їй сяючу біли́зну,
      збудивши сто воронячих хорі́в,
      Зима по Осені відправить тризну
      під стогін і печальний плач вітрів.
      ............................................. ..................

      Такі-ось доля їм роздала ролі
      в легенді... без початку і кінця...
      Та через рік почнуть нові гастролі
      всі ті ж актори...
      на безмежнім полі
      всесвітніх сцен Великого Митця.

      Світлана Моренець
    • Загороднюк Юрий
      Загороднюк Юрий 14 жовтня '15, 23:43 0
      Красивые стихи)
    • Гнипа Людмила
      Гнипа Людмила 14 жовтня '15, 23:48 0
      На цьому сайті дуже багато віршів Світлани Моренець, рекомендую...
      http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=20...
    • Александр Маренков
      Александр Маренков 14 жовтня '15, 23:46 0
      Хорошее фото!
    • Гнипа Людмила
      Гнипа Людмила 14 жовтня '15, 23:49 0
      Дякую!
    • Ольга
      Ольга 15 жовтня '15, 8:45 0
      Дуже добре!
    • Гнипа Людмила
      Гнипа Людмила 15 жовтня '15, 8:56 0
      Щиро вдячна!
    • Увійдіть в систему, щоб мати можливість коментувати та голосувати.

    Вибір редакції