Юрій Максименко - Коментарі - сторінка 27 / photographers.ua

	+1 Юрій Максименко: Ось ще з тирнету: 26 жовтня '23, 14:10 +1 Юрій Максименко: Senecio sarracenicus або жовтозілля надрічкове (вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі й західній Азії) - ось це що (ґуґл знайшов)! :) Дякую за науку! 26 жовтня '23, 14:08 0 Юрій Максименко: Так підказуйте – що!? 26 жовтня '23, 0:01
	+1 Юрій Максименко: Історія цікава .... 23 жовтня '23, 22:13
	+1 Юрій Максименко: Яка кров – піт заливав очі і кипів у всіх закапелках знеструмленого тіла: ледь добіг сюди з намету поліського коня галопом доки сонце не підскочило догори як Пилип з конопель. На все про все – пару хвилин, ще й подих не перевів – і фсьо-о-о. Навіть не запам'ятав – шо я там виставляв з цифірок, вже потім розгледів. В режимні періоди таке – часто-густо буває. 22 жовтня '23, 23:59
	0 Юрій Максименко: ОЙ – не случайно! 22 жовтня '23, 0:51
	0 Юрій Максименко: З'являтись частіше, чарівна Marisabel. 20 жовтня '23, 22:06
	0 Юрій Максименко: Щастя-здоров'я, многая літа, Перемоги! 20 жовтня '23, 0:56
	+3 Юрій Максименко: Не кидайте нас, Ви нам потрібні! 19 жовтня '23, 21:25
	+3 Юрій Максименко: Особливо бентежне для мене оце-о біле із снігу й туману мереживо на схилах: 17 жовтня '23, 20:54
	0 Юрій Максименко: Ось він, пухнастий іван-чай: 16 жовтня '23, 15:11
	+1 Юрій Максименко: Тепер і я помітив - дякую. :) 15 жовтня '23, 20:22 0 Юрій Максименко: Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 1913 Михайль Семенко 1892-1937 15 жовтня '23, 20:00
	0 Юрій Максименко: Я знаю. Тому й написав так – щоб звеселити трошки тут всіх. 14 жовтня '23, 10:36
	0 Юрій Максименко: Добре. 10 жовтня '23, 23:24
	0 Юрій Максименко: Світло гарне. 10 жовтня '23, 22:41
	+1 Юрій Максименко: Особисто знав, чув. Також від своїх друзів, які з нею спілкувалися. Та навіть по телевізору навіть чув її саму на тему "адін нарот" (ще до великого вторгнення). 9 жовтня '23, 11:03 0 Юрій Максименко: Була була. Ну-ну. Закликала їхати з концертами до "братів", а нас звинувачувала, що це ми напали на раісю. Ви для чого це робите, – не знали, що в голові в неї думки кабзона лунали? Ще панегіриків ваті конченій тут не вистачало. 9 жовтня '23, 3:20
	+1 Юрій Максименко: особливо увагу притягує ось цей напіврозорий струмінь і блискітки внизу: 8 жовтня '23, 19:55
	+3 Юрій Максименко: Це було 24 лютого минулого року. Ошелешені новинами, ми зібралися зранку, кинули прощальний погляд навкуруги, я ще натиснув на кнопку фотоапарата (див. зверху), подумали - е-е-е-х - чи побачимо це ще колись, і подалися на Київ. Господар хати, де ми зупинилися, чомусь нервово чистив на кухонному столі свій мисливський вінчестер. А на прощання він попобіцяв ще зустрітися колись, та от "тільки ще невідомо, чи приїдемо в спільну країну, а не за кордон". На під'їзді додому вже вночі з 24-го на 25-е ми спостерігали суцільний безперервний потік авто, які сунули й сунули, сунули й сунули, навіть по зустрічній смузі, і нам довелося моцно маневрувати, щоб уникнути трощі. А з Житомира ж до Києва їхали взагалі одиниці машин. В авто нервово жартували: "з Києва їдуть ті, що чули звуки вибухів, а в Київ ті, що ще не чули". Відчувалося - розпочинається зовсім інше нове життя, та ще ніхто й приблизно не знав - наскільки нове, і де ж все таки брати бензин. 4 жовтня '23, 19:12

photographers.ua, 2026 Всі фотографії є власністю їх авторів.		Електронна скринька: webmaster@photographers.ua
Русский English Facebook	Стрічка Галерея Коментарі	Рейтинги Топ користувачів Топ фотографій Картина дня Фотоконкурси	Інформація День з фотограферс Про проект Правила сайту Новини сайту Події	Послуги Реклама на сайті Розміщення Майстер-класи