Стрічка
Галерея
+52
Топ
ТОП 100 фотографів
ТОП 100 фотографій
Картина дня
Ще
Про проект
День з фотограферс
Коментарі
Pro
Вхід
Реєстрація
Sergej Palko
Луцьк
30,9
тис.
Рейтинг
2,0
тис.
Перегляди
11 В обраних
Написати листа
Профіль
Фотографії
318
Блог
0
Обрані
10
Коментарі
106
Головна
›
Фотограф
›
Sergej Palko
›
Коментарі
›
0
Sergej Palko:
Моя улюблена пташка. Завжди радуюсь, коли зустріну її в холодну пору року.
13 листопада '19, 18:32
0
Sergej Palko:
Так, особливо та, що з Бреста.
10 листопада '19, 22:26
0
Sergej Palko:
Добре. Змахує кінець 19 століття))
5 листопада '19, 21:11
0
Sergej Palko:
Гарно. Це вже цьогоріч?
31 жовтня '19, 16:16
0
Sergej Palko:
Так, з байдарки.
6 червня '19, 17:17
0
Sergej Palko:
Дякую. Інколи пописую фотозвіти. Можете почитати http://sergey_palko.xt.ht
29 травня '19, 23:24
0
Sergej Palko:
Дякую. )) Фотографію робив на ходу з байдарки.
29 травня '19, 23:22
0
Sergej Palko:
Так, дорога з Львова до перевалу без жодної ямки.
27 квітня '19, 15:26
David Hamilton — великий и противоречивый
0
Sergej Palko:
Багатьом його моделям вже за 60. Гарні роботи, цікаве життя...
24 квітня '19, 13:56
+1
Sergej Palko:
Два останніх дня зими і перший день весни пройшли в пішому поході по берегам Турії (45 км). Йшли ми виключно по правому березі. Придержувались найближчих до ріки лісових і польових доріг, стежок, а то і просто лугами і плавнями.
На початку дня нас нагнав на велосипеді старий дід з Комарівських хуторів. Вони розташовані через річку від села Комарове. Завів на могилки. В його молодість на хуторах було 45 хат. Зараз живе 11 чоловік. Переважно всі старі.
Біля Комарового через Турію побудована довга кладка. Тут цілу зиму держаться біля 14 лебедів.
Звернувши трохи правіше, зайшли в село Личини, яке лежить в стороні від Туруї. В селі старих і нових хат порівну. Десь з третину стоять пустками. Перейшовши за Личинами через ліс, вийшли до моста на село Мильці. З нього добре видно Миколаївський чоловічий монастир. Пообідавши біля розкладеного вогню, просто заплавою пішли далі. Біля ріки, далеко від монастира, гуляв монах.
Біля Підсинівки Турія розбивається на дві протоки. Залишивши рюкзаки на узліссі, плавнями підійшли до села. Тут можна зробити через одну з проток місток з поваленого дерева і перейти на острів навпроти села. Село дуже живописне. Заплава ріки поросла буйними травами і очеремами. Кущі місцями повністю "викошені" бобрами.
Приблизно в восьмистах метрах від острову знайшли гарне місце для ночівки: обривистий, порослий мішаним лісом берег Турії. Від західного вітру заховались трохи вглиб лісу. Насовали дров і розійшлись гуляти по околицям. Почався вечірній переліт лебедів. Їх наближення чути здалеку по свисту вітру в їх крилах. П"ятірка одних напоролась на мене в заплаві, пролітаючи на висоті 6-7 метрів. Різко зламавши стрій, вони хаотично набрали висоту.
Коли стемніло зовсім, всі попідтягувались до вогню. Варився чай, кава, два види супу. Розказувались різні історії з цікавих книг. Спати ліг хто як хотів. Діма в бівазаку, Володя під тентом, Саша під верхнім пологом намету, я біля вогню.
6 березня '19, 12:22
0
Sergej Palko:
51°27'09.28" Пн 24°49'19.30" сх.
3 березня '19, 13:49
0
Sergej Palko:
Поки закинув трохи фото на ФБ))
21 лютого '19, 15:54
+4
Sergej Palko:
Фото з трьохденного похіду по Волинському Поліссю 15-16 лютого 2019 року.
Старт маршруту нашої групи з трьох туристів був в селі Карпилівка. Туди ми добрались автобусом з Ковеля. До Ковеля приїхали самою першою електричкою.. За селом ми одразу зайшли в ліс і йшли ним біля двадцяти кілометрів до місця першої ночівки в селі Стобихва. Погода не холодна, похмура. Робили відхилення від маршруту. Так, сховавши рюкзаки, пройшлись до старого залізничного мосту вузкоколійки на Стобихівці. Близько біля річки росте багато великих і малих ялин. Є старі живописні соснові ліси. Біля річки дика, бездоріжна природа з завалами, болотами, непрохідним лозовинням. По лісах розвішено багато бортей. Бабця, в якої ми потім ночували в Стобихві, у війну довгий час жила під цими ялинками в шалаші з матір"ю і іншими односельцями.
Близько кілометра від моста - залишки села Любарка. Тут ми задержались, обідаючи і обслідуючи єдину вулицю неіснуючого села. Зберіглись фундаменти хат, фруктові дерева і зарослі бузку. Село виселили поляки в тридцятих роках, коли створювали поруч військовий полігон.
Після довгих лісових доріг, вже в сутінках, вийшли в Стобихву. На ніч нас взяла місцева краєзнавець Макарук О. І. Бабці вже 78 років. Вона знає безліч цікавих історій з життя свого села. Дивились її фотографії. Слухали смішні розповіді про місцеві діалекти, які різняться у кожному селі. Найкультурніші і найграмонітніші люди жили в Верхах і Стобихівці.
На цвинтарі багато дитячих могил. Кожна молода мати мала могилку своєї дитини. Іллінічна розказувала, що в однієї матері в короткий період від дизентирії померло троє дівчат. В другого діда троє внуків.
Ходили в гості до Сергія Уса, який купив хату і поселився в Стобихві. Він регулярно їздить в архіви. Видав недавно одну книгу, на черзі друга.
Ранком я обходив західну частину села, фотографуючи сільські пейзажі з старими хатками. А в одиннадцятій годині ми, зібравшись, перейшли по мосту ріку і направились в бік Стоходу...
21 лютого '19, 13:53
0
Sergej Palko:
Внизу, там, малопрохідна штука)) Горизонт підрівняти.
13 лютого '19, 12:48
+1
Sergej Palko:
Похідна романтика в весняних лісах Подільських Товтр. Мій фотозвіт про трьохденну соло подорож лісами Тернопільської області. http://xt.ht/xtreport/0-- o-vershinam--edoboriv
12 лютого '19, 22:50
0
Sergej Palko:
Відсижувались три дні на Браїлці. Ходили на верх, але до Близниці не доходили. Глибокі сніги - по-пояс.
6 лютого '19, 22:07
0
Sergej Palko:
Дякую))
6 лютого '19, 21:26
+2
Sergej Palko:
На Стоході, навпроти села Оленіно, розташовані два польові стани. Туди навесні з села переганяють корів і держать там їх до пізньої осені. Доярки двічі на день плавають в човнах їх доїти. Я про це дізнався випадково, фотографуючи пару років назад в жовтні доярок, які повертались з вечірньої дійки. Один з станів вже декілька років не використовується, але всі споруди на ньому ще є. Колись на ньому держали колгоспних корів. А ще раніше там було польське поселення. На картах 20-30 років воно позначене як Zarzeckie (Зарєцкиє, Зарічанське?) Чому воно пропало я не знаю. Там зберіглися садки і одна хата з криницею. В чотирьох кілометрах східніше в лісах є великий пустир, де було українське село Грива, яке виселив сталінський режим в 1951 році. Там збереглися могилки і садки. На місці де стояла церква - пам"ятний знак.
На вихідних була морозна сонячна погода. Я з товаришем вирушили в похід цими місцями. Найбільше мені хотілось дослідити діючий польовий стан, переночувати в ньому і якщо є крига - походити по Стоході.
Все склалося пречудово. Висадившись з рейсового автобуса, пройшли виселені Гриви і понад річку Гривка вийшли на польовий стан. До вечора ще далеко. Гуляли по Стоході і Гривці. Придивився місце для ночівлі біля самих хлівчиків. Тут є криниця, сіно і дрова. Спали по-похідному біля вогню. Вночі небо було переважно чисте. Температура впала нижче десяти градусів морозу. Але збоку горить вогонь, а під спиною запашне стохідське сіно з очеретів, плюс теплий спальник. Вночі з Стоходу неслись звуки-постріли криги. Серед ночі кукурікав півень в Оленіно і гавкали собаки. А ніч довга! Не влежиш. Прогулялись по кризі серед проток з факелами і ліхтарями.
Ранком по кризі знову дійшов до Оленіно. Гарний світанок золотом відбивався від води і снігу. Над очеретом виблискував купол церкви.
В вечірніх і ранкових прогулянках двічі провалився по коліна під лід. Трохи підсушив, трохи поміняв на запасне.
22 січня '19, 19:57
0
Sergej Palko:
Дякую))
21 січня '19, 21:19
+4
Sergej Palko:
На Стоході, навпроти села Оленіно, розташовані два польові стани. Туди навесні з села переганяють корів і держать там їх до пізньої осені. Доярки двічі на день плавають в човнах їх доїти. Я про це дізнався випадково, фотографуючи пару років назад в жовтні доярок, які повертались з вечірньої дійки. Один з станів вже декілька років не використовується, але всі споруди на ньому ще є. Колись на ньому держали колгоспних корів. А ще раніше там було польське поселення. На картах 20-30 років воно позначене як Zarzeckie (Зарєцкиє, Зарічанське?) Чому воно пропало я не знаю. Там зберіглися садки і одна хата з криницею. В чотирьох кілометрах східніше в лісах є великий пустир, де було українське село Грива, яке виселив сталінський режим в 1951 році. Там збереглися могилки і садки. На місці де стояла церква - пам"ятний знак.
На вихідних була морозна сонячна погода. Я з товаришем вирушили в похід цими місцями. Найбільше мені хотілось дослідити діючий польовий стан, переночувати в ньому і якщо є крига - походити по Стоході.
Все склалося пречудово. Висадившись з рейсового автобуса, пройшли виселені Гриви і понад річку Гривка вийшли на польовий стан. До вечора ще далеко. Гуляли по Стоході і Гривці. Придивився місце для ночівлі біля самих хлівчиків. Тут є криниця, сіно і дрова. Спали по-похідному біля вогню. Вночі небо було переважно чисте. Температура впала нижче десяти градусів морозу. Але збоку горить вогонь, а під спиною запашне стохідське сіно з очеретів, плюс теплий спальник. Вночі з Стоходу неслись звуки-постріли криги. Серед ночі кукурікав півень в Оленіно і гавкали собаки. А ніч довга! Не влежиш. Прогулялись по кризі серед проток з факелами і ліхтарями.
Ранком по кризі знову дійшов до Оленіно. Гарний світанок золотом відбивався від води і снігу. Над очеретом виблискував купол церкви.
В вечірніх і ранкових прогулянках двічі провалився по коліна під лід. Трохи підсушив, трохи поміняв на запасне.
21 січня '19, 20:23
← Ctrl
Попередня
Наступна
Ctrl →
Страницы:
1
2
3
4
5
6
← Попередня
Наступна →
Вхід на сайт
Реєстрація
→
Увійти
або
Увійти через Facebook
Увійти через Google
Нагадати пароль
Активація акаунту
Sergej Palko